Про Б.С.Козловського - лікаря Cофіївської лікарні

 

Б.С. Козловський був не лише видатним організатором, хірургом, вченим, але і талановитим педагогом. Під його керівництвом розпочав свою хірургічну і наукову діяльність не один лікар, в тому числі і видатний хірург Я. О. Гальперін, засновник і беззмінний редактор журналу "Новий хірургічний архів".

 

У своєму нарисі "Розвиток медицини в 1838-1902 р.р." Б.С. Козловський пише: „Половину садиби Софіївської лікарні займає сад, серед якого і розміщені приміщення лікарні. Сама лікарня побудована за типом павільйонної системи. Перші лікарняні будови були дерев'яними, які поступово слідуючи вимогам хірургічної науки та часу замінювалися більш фундаментальними корпусами".

У 1846 р. був побудований дерев'яний барак, в якому половину зайняло терапевтичне відділення на 25 ліжок, а другу інфекційне відділення. У 1905 році цей барак було знесено і натомість побудовано двоповерховий корпус згідно з останніми вимогами лікарняної гігієни того часу. На першому поверсі розміщувалися хворі, а на другому жив медичний і обслуговуючий персонал. Слід зазначити, що до 20-х років ХХ ст. жінки і чоловіки, згідно традицій того часу, лікувалися окремо в чоловічих і жіночих відділеннях певного медичного профілю, і лише за Радянської влади відділення об'єднали. Діти лікувалися в жіночих терапевтичних та хірургічних відділеннях (окреме дитяче відділення було відкрите в Смілі лише у 1949 році).

У 1884 році побудовано дерев'яний барак, в якому розмістилося чоловіче хірургічне відділення. У 1903 році воно було розширене та обкладене цеглою. Вже тоді в лікарні працювали рентгенкабінет, операційна, передопераційна, чиста та гнійна перев'язочні, ванна кімната і душеві, централізоване водопостачання з бойлерного для гарячої води, туалети. Підлоги були викладені кахлем в операційній та перев'язочних, і лінолеумом в палатах. Стіни в операційній та перев'язочній також обкладені кахлем.

Інфекційне відділення в лікарні графа Бобринського попервах було маленьким і започатковувалося як ізолятор для лікування хворих холерою, тифами та іншими особливо небезпечними інфекціями, але не могло вмістити всіх тих, хто потребував допомоги. То ж в розпал епідемій. що були нерідкими в ті часи. багато людей хворіла і помирало вдома. Тому в 1907 році був відкритий новий корпус інфекційного відділення, який був ізольованим в кінці лікарняної садиби та мав окремий під'їзд через господарчий двір. (Сучасний корпус інфекційного відділення лікарні з'явився в місті вже у 1969 році разом з новіші центральним корпусом лікарні).

У тому ж 1907 р. до хірургічного корпусу було прибудоване пологово-гінекологічне відділення на 32 ліжка, в якому був обладнаний найсучасніший на ті часи пологовий зал, а також стерилізаційна. ванна кімната з ваннами для жінок та ванночками для новонароджених дітей, туалет, каміни та кахельні печі. Підлога, стіни викладаються білим кахлем. Діти знаходились в дитячих ліжечках в палатах біля матерів. Та, не зважаючи на дійсно комфортні умови, не більше 25-30 жінок на рік народжувало дітей в лікарні на початку роботи відділення. Останні ж, слідуючи встановленим віками традиціям, користувалися допомогою бабок-повитух, що не мали ніякої медичної освіти. Усвідомлюючи те, що змінити встановлений порядок речей відразу не вдасться, керівництво лікарні створило умови, при яких відділення слугувало відмінною школою для сільських повитух, де вони знайомилися з основами гігієни, асептики та антисептики, правилами догляду за вагітними та породіллями, навчалися теоретичному та практичному розпізнаванню нормальних та патологічних пологів. А це відразу сказалося на різкому зменшенні числа смертей та ускладнень серед числа жінок та дітей на селі.