Бібліотека лікарні

 

Словом можна вбити, а можна й вилікувати. Насамперед – душу. А отже людину. Недарма у Святому Письмі сказано: спочатку було Слово! Через слово ми спілкуємося. У слові закарбовуємо наш досвід, нашу історію, наше сьогодення, наші мрії. У слові писемному. Книга – найвидатніший винахід людства. Можна знищити все, та рукописи, як відомо, не горять. Ми знаємо про те, що було, завдяки книгам. Ми вчимося, читаючи буквар, ми вмираємо, і над нами читають молитву. Коли ми читаємо, ми живемо. Чи є щось потаємніше, ніж прочитана книга? Чи є щось магічніше, ніж книга, ще не відкрита? Тож візьміть до рук цей згусток думок, прагнень, історій, життя. Кожен з нас – це не прочитана книга. Кожен з нас проживає ще одне життя, читаючи книгу. Як це прекрасно взяти до рук черговий хронометр життя, відкрити його, вдихнути запах друкованої фарби і паперу і заглибитися у незвичний всесвіт, який відкриває перед тобою автор.

Жодна електронна книга не замінить книгу паперову, яка дивиться на тебе, дихає до тебе, яка відгукується шурхотом сторінок, котрі можна листати і відчувати на дотик.

Читайте книги, не позбавляйте себе радості першовідкривача. І не обов’язково задля цього йти до книгарні. Зайдіть у бібліотеку. Така є і в нашій лікарні, що у адміністративному корпусі. Знайдіть її, якщо вже потрапили сюди. І ви побачите, наскільки легше долатимете хворобу. Адже слово лікує, пам’ятайте!

Від бібліотекаря Смілянської міської лікарні